Опис досвіду

Презентація досвіду
Опис досвіду

Зламан Світлани Василівни, вчителя біології ЗОШ І-ІІІ ст. № 18

м. Рівного Рівненської міської ради,

з теми «Формування життєвих компетентностей на уроках біології »

Актуальність теми. Українська освіта XXI століття розпочала процес кардинальних змін у структурі, змісті й технологіях навчання. Сучас­ний етап розвитку суспільства в Україні висуває перед освітою нові завдання щодо її удосконалення. Першорядним серед них є формування особистості, виховання її наукового світосприйняття, творчих здібностей, що забезпечує її життєві компетентності. Це є запорукою формування висококваліфікованих працівників, які вміють працювати в умовах сучасного виробництва, знаходити вихід із різних складних ситуацій, передбачати можливі на­слідки діяльності, диктує потребу впровадження у процес нових педагогічних технологій. Виходячи із цих завдань, на мою думку, важливим є формування особистості та її життєвих компетентностей. Українські педагоги виді­ляють такі компетентності:

·        життєві (ключові, надпредметні);

·        загальнонавчальні;

·        предметні.

Структуру компетентнісної педагогіки можна уявити як своєрідний будинок, фундаментом якого є загальнонавчальні, а дахом — життєві компетентності. Життєві компетентності визначають як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуро-доцільні види діяльності, ефективно розв'язувати різні навчальні завдання, життєві проблеми. Державний стандарт базової й повної середньої освіти, Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти на підставі міжнародних і національних досліджень в Україні визначають такі ключові компетентності:

• соціальні (характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві): брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій;

• загальнокультурні (комунікативні): уміння спілкуватися усно й письмово рідною й іноземною мовами, оволодівати досягненнями культури, з розумінням і повагою ставитися до людей інших національностей, релігій, мов, рас, культур, політичних поглядів і соціального стану;

• інформаційні: уміння одержувати, осмислювати, обробляти й використовувати інформацію з різних джерел;

• саморозвитку й самоосвіти: потреба й готовність постійно вчитися протягом усього життя; опановувати вміннями й навичками самоаналізу, самоконтролю й самооцінки;

• здоров'язберігаючі: готовність дотримуватися здорового образу життя у фізичній, соціальній, психічній і духовній сферах.

Основою набуття компетентності є власна активна діяльність учня і вчителя. Мій педагогічний досвід показує, що оптимально та вдало обрані прийоми, форми та засоби навчання сприяють: розв’язуванню практично орієнтованих завдань; аналізу життєвих ситуацій; використанню наочності; проведенню експерименту ужиткового спрямування; проведенню учнівського дослідження; виконанню проектів, розв’язуванню проблемних завдань, застосуванню технології розвитку образного мислення тощо.

Незаперечним є те, що сам вчитель, як мінімум, має володіти тими компетенціями, яких навчає дітей. Базова компетентність вчителя полягає в умінні організувати заняття, створити невимушене доброзичливе, розвивальне середовище, в якому стає реальною можливість досягнення освітніх результатів учня, сформульованих як ключові компетенції. Вчителю важливо вміти організувати навчання так, щоб воно стимулювало інтерес, бажання разом думати і дискутувати, ставити оригінальні питання та оцінювати нестандартні ситуації, проявляти незалежне креативне мислення, формулювати ідеї, висловлювати різноманітні точки зору. Важливо, щоб це мотивувало учнів до нових, на сходинку вищих здобутків та інтелектуального зростання. Вчитель має налаштуватися на пошук та закріплення позитивної динаміки на шляху до формування компетентності учнів.

Опрацьовуючи передовий педагогічний досвід, науково-методичну літературу, інформаційні джерела мережі Internet з питання формування ключових компетентностей учня навчального закладу та на основі власного педагогічного досвіду, приділяю більше уваги цілеспрямованому розвитку особистості та формуванню ключових компетентностей учнів таких як: соціальні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку і самоосвіти, здоров’язберігаючі, продуктивної творчої діяльності як в урочний, так і у позаурочний час з предмету «Біологія».

Своє головне завдання вбачаю у пробудженні та розвитку інтересу до оволодіння знаннями, бо інтерес – це рушійна сила пізнання та навчання. Але зараз для розвитку інтересу до навчання на уроці недостатньо лише особистісних якостей вчителя. Необхідно створити і нові умови для продуктивного навчання, результатом якого є учень, який у стінах школи набуває ключових життєвих та професійних компетентностей.

Формування особистості та її життєвої компетентності я здійснюю шляхом творчого підходу до навчання, на основі розвитку пошуково-експериментальних умінь, дослідницької проектної діяльності учнів на уроках та в позаурочний час.

Зокрема, виокремлюю такі основні цілі розвитку життєвих компетентностей учнів:

·        створюю умови, що сприятимуть самореалізації та особистісному зростанню учнів;

·        надаю науково-дослідного характеру навчально-виховному процесові;

·        формую в учнів життєво необхідні вміння, зокрема: грамотно застосовувати знання з біології у трудовій ді­яльності, у спілкуванні з природою та в побуті; виробляю навички прогнозування діяльності, передба­чення подій і їхніх наслідків;

·        формую досвід експериментальної та дослідницької роботи з використанням методів біологічної науки й на­вичок поводження з об'єктами дослідження відповідно до вимог правил техніки безпеки;

·        формую науковий світогляд учнів, уміння критично мислити, здобувати й аналізувати інформацію з метою забезпечення ефективної взаємодії людини з високотехнологізованим суспільством;

·        сприяю формуванню в учнів мотивованого, усвідомле­ного прагнення до оволодіння знаннями й навичками, необхідними для особистісної участі в розв'язанні існу­ючих проблем у сучасному світі;

·        екологізую навчання, що передбачає перегляд осно­вних напрямків розвитку сучасного виробництва з урахуванням вимог до збереження навколишнього се­редовища, формування в учнів відповідальності за стан природного середовища.

1. Формування продуктивної творчої діяльності

Для розвитку творчих здібностей учнів я підбираю творчі завдання і причому завдання, які б зацікавили дитину, надихнули її на пошук . Це може бути написання вірша, казки , виготовлення аплікації моделі, малюнка. За допомогою таких завдань у дітей розвивається уява, образне мислення. Навіть самостійна робота може перетворитися на творчий процес, якщо перед учнями поставити проблему і вказати можливі шляхи її вирішення. При цьому слід враховувати вікові особливості дітей та їх індивідуальні здібності, щоб рівень складності був на рівні можливостей учнів. Не слід підбирати легких завдань, адже може швидко зникнути зацікавленість.

Для ефективного розвитку творчих здібностей учнів використовую різноманітні методи і прийоми. Вони формують позитивне ставлення до навчання, визначають характер розумової діяльності й сприяють розвитку мислення учнів, визначають порядок і послідовність навчальної роботи дітей. Урізноманітнення прийомів навчання активізує пам'ять, уяву, мислення, спрямовує увагу, сприйняття й самостійну роботу учнів. Вони передбачають використання фронтальної, групової або індивідуальної роботи. Чим багатший набір прийомів у запасі вчителя, тим повноціннішим та ефективнішим буде навчання. Творчий вчитель постійно шукає, знаходить і відшліфовує нові методи та прийоми навчання. Найефективнішими серед них є: «Приваблива мета», «Відтягнута загадка», «Здивуй», «Спіймай помилку», «Робота з німим малюнком», «Шпаргалка», «Сенкан», «Інтерв’ю», «Мозаїка», «Біологічне лото», «Метаграми», «Асоціації», «Фантастична добавка», «Віртуальна екскурсія», «Пантоміма», «Фантазери», «Читання з передбаченням», «Портрет», використання віршів, приказок, загадок і біологічних байок та інші. Теоретичні та практичні аспекти використання даних прийомів наведені у методичному посібнику «Використання прийомів формування навчальної діяльності учнів на уроках біології» [4]. Приклад розвитку творчих здібностей на уроках біології наведений у конспектах уроків з біології 11 та 6 клас (Додаток 1)

2. Формування компетентостей саморозвитку і самоосвіти

Ознайомившись з дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених у освітній галузі,  прийшла до висновку, що на даному етапі розвитку людства проблемне вивчення матеріалу просто необхідне, оскільки воно формує особистість, здатну логічно мислити, знаходити рішення в різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати і накопичувати знання, здібну до високого самоаналізу, саморозвитку і самокорекції.

Постійна постановка перед учнями проблемних ситуацій призводить до того, що вони не «пасують» перед проблемами, а прагнуть їх розв’язати, тим самим розвиваються творчими особистостями, завжди готовими до пошуку. Тим самим увійшовши до життя, учні будуть більш захищені від стресів. Проблемне викладання нового матеріалу здійснюю, як правило, в тих випадках, коли учні не мають достатнього запасу знань, щоб активно приймати участь в рішенні проблеми. Наприклад, перед вивченням теми «Вищі спорові рослини» (6 клас), учням ставиться питання: «Які особливості будови та розмноження спорових рослин дозволили вийти їм на суходіл?», або у темі «Запліднення у квіткових рослин»: «Чому запліднення у квіткових рослин має назву «подвійного запліднення?». Розділ «Біологія людини» (9 клас), тема «Значення опорно-рухової системи. Будова та ріст кісток»: «Які особливості будови та хімічного складу кісток роблять їх твердими, міцними та пружними?», або тема «Кровообіг. Серце, його будова»: «Які особливості будови серця забезпечують рух крові через серце в одному напрямку?», або тема: «Серцевий цикл. Робота серця»: «Завдяки чому серце працює протягом життя людини без помітного стомлення?». В розділі «Загальна біологія» (10 клас) тема «Віруси – неклітинні форми життя»: «Які особливості вірусів дозволяють віднести їх до неклітинних форм життя, що займають проміжне положення між живою та неживою природою?».

При проблемному викладанні матеріалу учні вчаться логіці наукового пізнання. Перед ними якби постає процес пізнання в мініатюрі, його логічна структура: постановка проблеми → формулювання гіпотези → її експериментальна перевірка → висновок (або нова проблема).

У процесі розв’язання проблемної ситуації розумова діяльність набуває активного, цілеспрямованого характеру, мотиви учня співпадають з метою вирішення проблеми, запам’ятовування є ефективним. Тому проблемна ситуація і є ядром проблемного навчання. Додаток 2.

У процесі проблемного навчання учні засвоюють на уроках головне, тому на виконання домашніх завдань необхідно менше витрат часу. Пошукова діяльність учнів допомагає їм оволодіти навичками та прийомами самостійної роботи.

Наступним напрямом роботи є вивчення й застосування дослідницької проектної діяльності учнів. Навчальні проекти — це дієвий засіб максимального наближення особистості до реаль­ного життя та залучення її до розв'язання конкретних завдань у просторі міжособистісного та діалогового спілкування і співп­раці. Працюючи над проектом у групі чи індивідуально, учень опиняється в середовищі, яке сприяє розвитку вмінь та навичок окреслення проблеми та визначення мети, збирання інформації, обговорення форми роботи й добір оптимальних шляхів її вико­нання та презентації.

Усі ці форми роботи впроваджую в поєднанні з інтерактивними методами навчання. Така форма організації на­вчального процесу сприяє створенню атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу, заохочує учня знаходити власний спосіб роботи. Додаток 3

З метою соціального становлення особистості, її життєвої компетентності використовую різноманітні форми й методи кооперативної (групової) діяльності. Групову роботу організовую у парах, парах змінного складу, групах з трьох, п'яти чоловік, використовувати роботу в групах «два — чотири — всі разом». Під час її виконання учні навчають одне од­ного і, навчаючи, вчаться. При цьому використовую такі технології, як «Мікрофон», «Карусель», «Мозковий штурм», дискусії, дебати, «Коло ідей» тощо. Результатом ро­боти є створені учнями власні проекти, презентації, що сприяє формуванню навичок розв'язувати практичні проблеми, тобто від­бувається поступова адаптація учнів до сучасних умов життя. На­лежну увагу приділяю роботі з обдарованими дітьми, яку організовую під час уроків, у позаурочний час, на фа­культативних заняттях. Згодом ці учні стають надійними помічни­ками, організовують і проводять позакласні заходи з біології, до­помагають активізувати інтерес інших учнів до вивчення біології.

Результати роботи з обдарованими дітьми наведені у Додатку 4

3. Формування інформаційної компетентності

Найбільшу цінність для учня становить та інформація, яку він здобув самостійно, оскільки вона добре інтегрується в уже наявну в нього систему знань. За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, комп'ютер, тощо) й інформаційних технологій (аудіо-, відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет) формую вміння самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її.

Важко уявити сучасну успішну людину, що не володіє інформаційною компетентністю. Вміння самостійно шукати, аналізувати, інтегрувати, зберігати та передавати інформацію розвиває вміння знаходити вирішення найнестандартніших ситуацій у житті.

Біологія є одним з тих навчальних предметів, що дає багатий матеріал для відпрацювання найрізноманітніших методів і прийомів роботи з інформацією. Викладання біології пов’язане з використанням великого обсягу різноманітної інформації. Застосування комп’ютерної техніки на даному етапі стало особливо ефективним, оскільки дозволяє дуже швидко опрацювати інформацію і представити її у  вигляді малюнків, фотознімків, таблиць, схем, діаграм. Тому з перших уроків звертаю особливу увагу на формування інформаційної компетентності, що є важливим для учнів у період навчання у школі та упродовж життя. Невід’ємною частиною уроку є використання презентацій, відео фрагментів, творчих лабораторій та ін.. Останнім часом почала використовувати тестові завдання, розміщені на Google формі. Учні проходять Інтернет тестування, надсилають і перевіряють результати. Це допомагає їм готуватись до підсумкових самостійних робіт. А я в свою чергу за допомогою цієї програми аналізую результати, відразу бачу типові помилки учнів. Додаток 5

4. Формування комунікативної компетентності

Формування комунікативної компетентності є важливою складовою ключових компетентностей тому, що сприяє формуванню в учнів вміння працювати й співпрацювати в колективі (команді, ланці, малій групі); розвитку комунікативності, культури міжособистісних взаємин, здатності приймати спільні рішення, а також виховує моральні орієнтири молодого покоління. Учень вчиться презентувати себе, ставити запитання, давати відповіді, дискутувати. Тому розробляю ігри, різні за складністю, формою та часом проведення, до яких залучаються всі учні класу. Ефективним є проведення інтегрованих уроків. Додаток 6

5. Формування здоров’язберігаючих компетентностей

З метою визначення пріоритету життєвих цінностей було проведено анкетування серед учнів 5-9 класів. За результатами анкетування, найбільшими цінностями визнані здоров'я (98,3%), сімейне благополуччя (92,5%), друзі (81,6%).

Такими чином, враховуючи соціальне замовлення, пріо­ритети в державній політиці, міжнародний підхід до розуміння здоров'я, в умовах школи через навчально-виховний процес для формування цілісної особистості випускника розвиваю в учнів ще одну групу компетентностей — здоров'язберігаючі.

На уроках біології я ставлю за мету давати учням теоретичні знання про здоров’я та його складові частини, як воно закладається у людини з самого народження, як зберігається і руйнується. Намагаюсь розкрити учням, що здоров’я – поняття багатопланове і містить у собі не лише фізичну складову, а й психічну, і соціальну, і духовну. Вивчаючи кожну тему розділів біології рослин, тварин, людини та загальної біології знаходжу час, щоб звернути увагу учнів на бережливе ставлення до свого організму і оточуючих людей. Виходячи з цього:

- створюю у кабінеті біології комфортну атмосферу,

- допомагаю створити емоційний комфорт та ситуацію успіху, що є профілактичним способом запобігання психічного травматизму, стресу, неврозу;

- не дозволяю принижувати учнів, тому що на сьогоднішній день за статистикою психіка дітей порушена, і у дитини, яка відчуватиме приниження, буде викликатися агресія до вчителя та його предмету;

- враховую індивідуальні стилі навчання, майже, кожного учня класу, тобто тип темпераменту, ліво- чи правопівкульність, що допомагає мені встановити на що здатен у навчанні той або інший учень;

- забезпечую на уроках рухову активність, що сприяє профілактиці стомлення мозку (кисневому голодуванню);

- забезпечую таку атмосферу, щоб учні не боялися вчителя, інакше вони не можуть сконцентрувати увагу, не можуть запам’ятати необхідного, тому що стрес ніколи не буває продуктивним і здоровим явищем;

- на уроках біології людини, вивчаючи системи органів, пропагую: важливість здорового способу життя, необхідність профілактики захворювань, значення раціонального харчування, дотримання режиму сну та бадьорості, важливість загартування, боротьба з шкідливими для здоров’я факторами і, звичайно, дотримання сексуальної поведінки, що впливає на функціонування репродуктивної системи, яка є запорукою майбутнього здорового сімейного життя;

- використовую технології толерантного спілкування, які сприяють зниженню неприязні, розвитку емпатії та комунікативних здібностей, що необхідно для зміцнення психічного здоров’я;

- використовую релаксопедичний метод, що включає в себе психологічне розвантаження, наприклад, сміхотерапію, яка створює бадьорий та життєрадісний тонус;

- мені ніколи не бракує добрих і щедрих слів моїм учням, і ще, за тривалий час спілкування з ними, я зрозуміла, що контакт з учнями, і результативність нашої роботи можливі у більшій мірі лише тоді, коли називати всіх по імені, а не по прізвищу.

Я вважаю, що такі методи сприяють формуванню у школярів компетентнісного ставлення до свого здоров’я, а на сьогоднішній день здоров’язберігаючі компетентності пов’язані з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах. Для всебічної реалізації зазначеної проблеми не від’ємного частиною роботи є взаємодія з батьками, громадськістю щодо валеологічного виховання учнів. Додаток7

Кожний із зазначених мною підходів формування ключових компетентностей не вичерпує проблеми життєвої і професійної компетентності учня загальноосвітньої школи повністю; всі ці підходи знаходяться у взаємозв’язку один з одним і взаємодоповнюють один одного. 
Матеріали свого педагогічного досвіду поширюю в пресі і Інтернеті. Додаток 8.

            Життєвий і професійних успіх людини залежить від її здатності адаптуватися до змін, що відбуваються у суспільстві через вміння оволодівати та гнучко застосовувати набуті знання, уміння, власний та суспільний досвід. І в цьому повинен йому допомогти компетентний педагог, який має високий рівень педагогічної майстерності. Вважаю, що в роботі вчителя без педагогічного такту неможливо, тому завжди дотримуюсь таких правил:

·        природність, простота звертання баз фамільярності, щирість тону, позбавлена фальші;

·        довіра до учня без потурання;

·        прохання без умовляння;

·        поради та рекомендації без нав'язування;

·        вимоги та навіювання без придушування самостійності;

·        серйозність тону без натягнутості у стосунках;

·        іронія та гумор, які позбавлені принизливого глузування;

·        вимогливість без ніякого чіпляння;

·        діловитість у стосунках без дратівливості, холодності та сухості;

·   досконале володіння почуттями та емоціями навіть в передконфліктній (конфліктній) ситуації;

·   твердість і послідовність у виконанні навчального і виховного впливу без необґрунтованої підміни вимог;

·        розвиток самостійності без дріб'язкової опіки;

·   швидкість та своєчасність навчально-виховного впливу без квапливих та необачних рішень;

· увага до учня без підкреслення свого контролю, спокійна зосередженість та врівноваженість у спілкуванні, яка виключає байдужість та зайву збудженість;

·        ведення бесіди з учнями без нав'язливого диктату та моралізування.

Список використаної літератури:

1. Богданова О. К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. Х.: Вид група “ Основа” , 2003.

2. Бортнічук Т. Я. Формування ключовий компетентностей на уроках біології через використання педагогічних інновацій. Методичний посібник. http://bortnichuck.blogspot.com/2016/02/blog-post.html

3. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. Кабінет біології.  Упоряд. К. М. Задорожний, С. О. Малікова. - Х.: Вид. rрупа «Основа», 2006.- С. 39-51.

4. Драненко Т. Є., Зламан С. В. Використання прийомів формування навчальної діяльності учнів на уроках біології: Методичний посібник. – Рівне, 2010. – с. 37

5. Москальчук Н. Навчальна діяльність учнів: структура і її види. Біологія. Хімія. - 2003. - №4

6. Небикова Т. Використання активних та інтерактивних технологій на уроках біології: методичні рекомендації // Біологія. – 2006. - №3.

7.  Пометун О., Пироженко Л. «Сучасний урок, інтерактивні технології навчання». К. «Видавництво А.С.К.», 2004.

8 . Пометун О.І. Теорія і практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн /О.І.Пометун// Компетентнісний підхід в сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. К.:К.І.С., 2004.

9. Пометун О., Пироженко. Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. - К., 2002. – 135с.

10. Продуктивне навчання як основа стратегії розвитку інноваційної особистості «Управління школою», //Основа, №3, січень, 2008.

11. Пугач І.М. Творчі завдання на уроках біології як засіб формування ключових компетентностей учнів.Біологія.Хімія.-2007. -№14.

12. Руснак Г. Інтерактивні методи роботи на уроці біології // Біологія і хімія в школі. – 2000. -№1.

13. Томко Н.Р. Проектні технології на уроках біології. // Біологія. -2014. - №1-2.

14. Хоменко П. Функціональні знання у структурі ключових компетенцій особистості // Біологія і хімія в школі. – 2004. - №4.