Проблемні ситуації на уроках біології
Існують
такі різноманітні проблемні ситуації. Протягом уроку таких ситуацій може бути
декілька.
1.
Ситуація невідповідності.
Наприклад,
при вивченні теми «Рух крові по судинах» спочатку дається поняття «тиск крові»
і з’ясовується, що кров рухається завдяки різниці тисків (згідно законам
фізики) від ділянки з вищим тиском до ділянок з нижчим тиском. Проте далі
вивчається поняття «швидкість руху крові», де учні пізнають, що найбільша швидкість
в аорті, найменша – в капілярах, а в венах вона зростає. Виникає питання: «За
рахунок чого ж зростає швидкість в венах?». Або, під час проведення
лабораторної роботи «Мікроскопічна будова крові» учням пропонується дати
відповідь на питання «Чия кров: людини чи жаби, переносить кисню більше?». Діти
зразу ж відповідають, що жаби, бо еритроцити крові жаби більші за розмірами.
Але це не так. Учні разом з вчителем
шукають відповідь на питання.
2.
Ситуація несподіванки.
Створюється
при ознайомленні учнів з фактами та явищами, які викликають здивування,
вражають своєю незвичністю. Наприклад, тема «Серце, його будова»; перед
вивченням питання про властивості серцевого м’язу, розповідається про лікаря,
засновника наукової анатомії Везалія: «Одного року Везалій в присутності
глядачів зробив розтин трупа людини, щоб з’ясувати причину смерті. Який же був
жах всіх присутніх і самого Везалія, коли всі побачили слабко працююче серце!
За це лікарю був винесений вирок до страти». Як же пояснити цей факт? Невже Везалій
не зміг відрізнити: жива чи мертва людина? Далі дається поняття про автоматію
серця.
3.
Ситуація, яка спонукає учнів до порівняння та зіставлення явищ та факторів.
Невміння порівнювати,
аналізувати – це також недолік сучасної школи. Наприклад, при вивченні теми «Плазуни» (7
клас), вчитель повідомляє, що ці тварини зуміли повністю опонувати суходіл.
Пропонує питання: «Давайте спробуємо разом з’ясувати, які зміни в будові цих
тварин допомогли їм, на відміну від амфібій, повністю освоїти суходіл?». І далі,
використовуючи набуті знання, малюнки, натуральні об’єкти, підручник в ході
бесіди з’ясовуються ці зміни. Або, тема «Запилення квіткової рослини» (6 клас):
«Давайте з’ясуємо, чи будуть між собою відрізнятися рослини, які запилюються
вітром від рослин, які запилюються комахами?». Під умілим керівництвом учителя
та завдяки знанням учнів про будову і різноманітних квіток, суцвіть, терміни
розпускання квіток і таке інше, формулюються відповідні висновки.
4.
Ситуація, яка спонукає до узагальнення фактів. Наприклад, після вивчення теми
«Травлення в шлунку» та «Травлення в кишечнику» («Біологія людини», 9 клас):
«Знаючи будову та функції шлунку та кишечнику, зробіть висновок: чому шлунок
короткий та об’ємистий, а кишечник довгий та тонкий?». Або, після вивчення розмноження
плазунів (7 клас): «Чому в життєвому циклі плазунів відсутня личинкова стадія
розвитку, а в земноводних та риб стадія личинки є?». Або, тема «Розмноження та
розвиток птахів»: «Чому в кладці виводкових птахів яєць більше, чим в кладці
птахів гніздового типу?».
5.
Ситуація, яка спонукає учнів до аналізу фактів та явищ дійсності, що породжують
протиріччя. Наприклад, тема «Дихальні рухи» («Біологія людини», 9 клас). Урок
починається з запитання: «Як ви вважаєте, повітря потрапляє в легені тому, що
об’єм легень збільшується, чи об’єм легень збільшується бо туди заходить
повітря?». Діти активно працюють над цим питанням і так вчитель переходить до
викладу матеріалу про дихальні рухи – вдих та видих та їх регуляцію.
Корисні сайти для класного керівника:
1. http://www.osvita.ua.
2. http://metodportal.net/
3. http:/www.osnova/com.ua/
4. http://dliavseh.at.ua/
5. http://festival. 1 september.ru/
6. http ://teacher.at.ua
Алгоритм роботи педагога
над індивідуальною науково-методичною проблемною темою
1. Вибір теми (проблеми)
індивідуальної науково-методичної роботи:
· ознайомлення з нормативними документами;
· вивчення прогресивного педагогічного досвіду з проблеми дослідження.
2. Детальне ознайомлення з
проблемою засобами літературних джерел:
· виписки з літературних джерел.
3. Уточнення теми і розробка
попереднього варіанту плану індивідуальної науково-методичної роботи:
· актуальність і новизна;
· відбір адекватних методів та засобів пошукової діяльності;
· формування мети та завдань роботи;
· розробка календарного плану індивідуальної роботи.
4. Формулювання припущень,
відбір та розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.
5. Впровадження інновацій в
практику власної педагогічної діяльності.
6. Аналіз та оцінка
результатів індивідуального досвіду роботи над науково-методичною темою (проблемою),
формулювання висновків та пропозицій.
7. Літературне оформлення роботи, звіт про
отримані результати перед колегами.
Правила педагогічного спілкування
Дотримання правил педагогічного спілкування вбереже
педагога від багатьох труднощів та помилок, які підстерігають його в практичній
діяльності. Стислий їх виклад можна звести до таких пунктів:
1. Успіх педагогічної діяльності насамперед залежить
від культури спілкування.
2. Моделюйте спілкування не «від себе», а від дітей,
їх потреб та інтересів.
3. Орієнтуйте своє педагогічне мовлення на конкретного
учня, а не на абстрактну групу.
4. Використовуйте різні види спілкування.
5. Спілкуйтесь із дітьми на взаємних інтересах, проте
не організовуйте спілкування «по вертикалі», зверху вниз.
6. Постійно враховуйте психологічний стан окремих
вихованців і колективу загалом.
7. Дивіться на себе збоку, постійно аналізуйте свої
вчинки й дії.
8. Умійте слухати дітей, зважайте на їх думку.
9. Намагайтесь зрозуміти настрій дитини і на цій
основі моделюйте спілкування з ними.
10. Спілкування не повинно призводити до конфліктів, а
попереджувати їх.
11. Не принижуйте людську гідність.
12. Спілкування має бути систематичним. Не залишайте
поза увагою «незручних» для вас дітей.
13. Будьте ініціативним у спілкуванні.
14. У процесі спілкування враховуйте стать вихованців.
15. Уникайте штампів, постійно шукайте нові форми,
засоби, методи і прийоми.
16. Долайте негативні установки стосовно конкретного
учня.
17. У процесі спілкування уникайте абстрактної
критики, оскільки це породжує опір.
18. Якомога частіше усміхайтеся: це викликає позитивні
емоції, спонукає до продуктивного спілкування.
19. У процесі вашого спілкування частіше висловлюйте
схвалення, заохочення.
20. Відкрито виявляйте в дитячому колективі своє
ставлення до вихованців.
21. Постійно розвивайте свою комунікативну пам'ять,
запам'ятовуючи педагогічні ситуації, їх перебіг.
22. Якщо назріває потреба в індивідуальній бесіді,
завчасно розробіть її план.
23. У процесі спілкування в центрі уваги має бути
особистість учня, його гідність.
24. Враховуйте соціально-психологічне зростання
дитини.
25. Систематично аналізуйте процес спілкування.
26. Технологія й тактика спілкування мають бути
скеровані на усунення психологічних бар'єрів між вихователем і вихованцями.
27. Враховуйте в процесі спілкування індивідуальні
особливості, темперамент, характери учнів.
28. Окремо обдумуйте особливості спілкування з
важковиховуваними дітьми.
29. У процесі спілкування не зловживайте своїми
перевагами як керівника-вихователя.
30. Постійно удосконалюйте інструмент спілкування —
власне мовлення.
Рецензія – складений фахівцем
критичний відгук на твір (науковий, художній, публіцистичний), що містить
зауваження, пропозиції та висновки. Метою
рецензії рукопису зазвичай є рекомендація твору до друку. Мета рецензії опублікованого твору –
складення йому аргументованої фахової оцінки.
Реквізити рецензії такі:
1. Назва документа (Рецензія
на…).
2. Зазначення у назві:
o заголовка рецензованої
роботи та її обсягу (…рукопис посібника «Тестові завдання з української мови. 5
клас», обсяг – 100 с. комп’ютерного набору,…);
o прізвище та ініціали
автора рукопису (…автор - В.Ф.Жовтобрюх);
o для виданих творів -
видавництво та рік публікації (Харків: «Ранок», 2000).
3. Текст, що містить:
o загальну характеристику
теми аналізованої роботи та порушеної в ній проблеми, обґрунтування її
актуальності, мотивації створення;
o стислий виклад змісту
роботи;
o критичні зауваження,
пропозиції;
o висновки.
4. Підпис рецензента,
завірений печаткою.
5. Дата.
Основні вимоги до рецензії: науковість, об’єктивність, недвозначність у висвітленні
думок, доброзичливість, обґрунтованість висновків.
Характерними для рецензії є такі
слова й вирази (мовні кліше): автор
показує (висвітлює, наголошує, заглиблюється, аргументує, аналізує,
систематизує, вводить в обіг, розкриває, підкреслює, відтворює, охоплює,
сперечається, полемізує, відкидає, заперечує); рецензована робота
характеризується…; актуальність її
визначається…; цінність роботи полягає
в…; шкода, що у роботі немає (бракує)…; замало (непереконливо)
висвітлено…; не розкрито…; робота має
високий (низький) науковий рівень; заслуговує на схвалення…; становить певний
(вагомий) внесок у розвиток…
Висловлення зауважень і рекомендацій є для
рецензії необхідним. Зазвичай перелікові помічених у рецензованій праці
недоліків передують такі мовне кліше:
Відзначаючи в цілому відповідність рукопису
вимогам Державного стандарту та змістовим лініям програми, схвально оцінюючи
його змістове наповнення і методичний апарат, а також інноваційну структуру,
вважаємо за потрібне висловити деякі зауваження і пропозиції…
…Разом з тим, можна вказати й певні недоліки в
роботі, подолання яких, як здається, підвищить якість роботи …
Дозволимо
собі висловити кілька рекомендацій, які,
як нам здається, могли б поліпшити зміст роботи…
У плані
побажань можна зауважити таке…:
Найчастіше методистові або вчителю на прохання
освітніх установ чи видавництв доводиться рецензувати рукописи підручників або
навчальних посібників. Можна
запропонувати такий алгоритм роботи над
рецензією.
1. Ознайомившись з анотацією
та передмовою до рецензованого рукопису, з’ясувати його адресата,
мету й концепцію рецензованої роботи. Визначити ступінь актуальності роботи.
2. Визначити, відповідно до
вимог якої навчальної програми створено підручник чи посібник. Простежити, чи
повною є така відповідність, (чи обґрунтованими є відхилення від програми, якщо
вони є).
3. З’ясувати наявність
(відсутність) у рукописі інноваційних підходів до навчання, визначити міру
їхньої ефективності.
4. Визначити рівень
науковості викладу навчального матеріалу.
5. Звернути увагу на
відповідність викладу віковим особливостям учнів.
6. Зазначити бажані
доповнення (скорочення) щодо теоретичної частини роботи.
7. Скласти оцінку якості та
систематизації дидактичного матеріалу. Зазначити бажані зміни (доповнення) щодо
нього.
8. Визначити, наскільки
оригінальною є рецензована робота.
9. Сформулювати висновки
(рекомендувати до друку; рекомендувати до друку за умови виправлення вказаних
недоліків; не рекомендувати до друку).
Немає коментарів:
Дописати коментар